| СПІКЕРИ
Психолог, психотерапевт, директор інституту психотерапії в катовіце
МАРІ МАРКВАРДТ
Доповідь «Нерозказані історії: Травма, надія та відповідальність поколінь»
У час, коли Європа і світ стикаються з трагедією війни в Україні, питання правди, людяності та відповідальності стають не лише етичними, але й глибоко терапевтичними. Наша щоденна робота як психотерапевтів стає місцем зустрічі - з людським стражданням, але також з надією і силою вижити.
За останні роки ми стали свідками тисяч особистих трагедій. Клієнти на терапії розповідають про бомбардування, втрату домівок, розлуку сімей, сексуальне насильство, смерть дітей, самотність і тривале життя в страху. Ми спостерігаємо різні стратегії подолання травми: дисоціація, боротьба, внутрішня покірність або втеча. Кожна з них є спробою вижити - хоча часто ціною психологічної та фізичної цілісності. Багато з цих людей не мають простору, щоб розповісти свою історію. Їхні травми залишаються «замороженими» в тілі та стосунках. Як писала Ядвіґа Йосько-Охойська: «Це не просто сімейний наратив, який я чула - це те, що рухає тілом. Це пам'ять, яка не належить лише мені, а живе в мені».
Без присутності іншої людини - терапевта, свідка, супутника - ця травма може зберігатися в сімейній системі протягом поколінь. Дослідження трансгенераційної травми (Yehuda et al., 2015; Dekel & Goldblatt, 2008; Lis-Turlejska, 2020) показують, що психологічні страждання можуть успадковуватися не лише психологічно, а й біологічно: через зміни в нервовій системі, гормонах, структурі мозку. І все ж ми можемо розірвати цей ланцюг. Правильно скерована терапія, безпечні стосунки, усвідомлена робота з тілом та емоціями можуть принести зцілення - не лише людині, а й її дітям та онукам.
Польща, країна, що зазнала воєнних і повоєнних травм, десятиліттями бореться з високим рівнем посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Вона залишається країною з найвищим показником діагностованого ПТСР у Європі. Хоча ситуація повільно покращується, ми залишаємося найбільш травмованою нацією на континенті. Ось чому так багато поляків - як спадкоємців травми - були природно чутливими і готовими допомогти своїм сусідам у 2022 році. Польща була першою країною, яка відкрила свої кордони - і своє серце. Люди, що вижили, знайшли притулок у приватних будинках, де їх часто приймали як рідних. До червня 2023 року Польща прийняла понад 6,5 мільйонів біженців з України. 977 400 осіб отримали тимчасовий захист, у тому числі понад 400 000 дітей. Понад 100 000 біженців оселилися у Варшаві, а ще десятки тисяч - у Вроцлаві, Кракові, Познані та інших містах. Це була не лише гуманітарна реакція, але й величезний психотерапевтичний і соціальний виклик.
Ми працюємо з широким колом осіб: цивільними, матерями, солдатами, людьми похилого віку, дітьми, тими, хто перебуває у вигнанні, і тими, хто пережив насильство, покинутість і відчуження. Кожен з них приносить свою мову страждань - але кожен потребує присутності і надії.
Психотерапія - це не розкіш, це акт людяності. Саме у стосунках, заснованих на довірі та емпатії, людина може почати говорити, плакати, повертатися до тіла, відвойовувати здатність до дії. Це не просто лікування симптомів, а відновлення сенсу.
Як писав Віктор Франкл - в'язень концтабору і засновник логотерапії: «Людину можна позбавити всього, крім єдиного: останньої людської свободи — обирати власне ставлення до будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях».
Саме ця свобода - внутрішня, духовна і терапевтична - є основою нашої людяності. Перед обличчям насильства, руйнування та відчаю психотерапія може стати простором для відновлення надії, єдності та майбутнього.
Марі Марквардт, психолог, психотерапевт, Супервізор Польської психологічної асоціації, директор Інституту психотерапії в Катовіце.
МА з психології, тренер та супервізор Української спілки психотерапевтів, викладач
ЯНА ГОЛОЛОБ
Доповідь «Зустрічі під час війни: Знайомство з особистостями завтрашнього дня»
Поняття «Особистості завтрашнього дня (Persons of tomorrow)» було концептуалізоване Карлом Роджерсом у 70-ті роки ХХ століття. Підчас своїх численних подорожей він виклав власні спостереження, що були засновані на зустрічах з тисячами різних людей у різних куточках Землі. Ці спостереження на тлі соціальних протестів та стрімких змін, що відбувалися навколо нього, призвели його до усвідомлення про зародження нового світу – «світу завтрашнього дня (world of tomorrow)». Цей феномен мав тісний між- та взаємозв’язок з особистостями завтрашнього дня – людьми нового світу, що мають якості, навички, компетенції та здібності, необхідні для процвітання у новій культурі, що зароджується під час змін. Власне про свій досвід знайомства із такими особистостями, яких я зустріла на своєму шляху підчас значущих змін у сучасному світі, я би хотіла розповісти у цій доповіді.
Яна Гололоб, магістр психології, особистісно-центрований психотерапевт у приватній практиці, тренер та супервізор Української спілки психотерапевтів, викладач Українського психотерапевтичного університету та гостьовий лектор Дортмундського університету прикладних наук та мистецтв. Вона є чинним членом правління PCE World. Серед її основних інтересів є розвиток особистісно-центрованого підходу як в Україні, так і в усьому світі. У зв'язку з цим вона брала участь у написанні та була співредактором разом з Джиною Ді Мальта, Міком Купером, Морін О'Хара та Сьюзен Стівен третього видання посібника з особистісно-центрованої психотерапії та консультування “The Handbook of Person-Centred Psychotherapy & Counselling”, 3rd edition (Bloomsbury, 2024).
MSc з інтегративної психотерапії та консультування, Бакалавр психології, MEAP, MIAHIP, MIACP, психотерапевт та лектор
ДЖЕРАЛЬДІН О'КЕЛЛІ КУНІ
Доповідь «Пошуки істини та людяності крізь призму особистого досвіду конфлікту в Північній Ірландії»
Наш час - це час страху та невизначеності, невизначеності, що підживлюється неправдою та дезінформацією, які загрожують нашій людській родині. Невизначеність - це потужна зброя війни, яка шкодить нашому психологічному благополуччю, призводячи до таких проблем психічного здоров'я, як депресія, тривога, травма та стрес.
Як ми можемо з цим боротися? Яку владу ми маємо як окремі люди, як психотерапевти та як колективна організація? Спікер досліджуватиме ці теми, спираючись на свій особистий досвід зростання під час конфлікту в Північній Ірландії, відомого як «Ліхоліття» («Смута»), та посилаючись на концепцію Убунту: «Я є, тому що ми є».
Джеральдін О'Келлі Куні, MSc з інтегративної психотерапії та консультування. Бакалавр психології, MEAP, MIAHIP, MIACP, психотерапевтка та викладачка з Дубліна, Ірландія, яка живе і працює в кількох країнах світу, а також у Північній Ірландії. Вона спеціалізується на міжнародному досвіді, культурній інтеграції та різноманітності.
Психотерапевт, психолог, засновниця та колишня координаторка психологічної програми БФ «Право на захист»
АННА ШИЙЧУК
Доповідь «Людяність і гідність як основа гуманітарного реагування в Україні під час військового вторгнення»
Чи є місце психотерапії в роботі мобільної бригади в 50-кілометровій зоні від лінії фронту? Що робити, якщо у психолога є запит на виїзд на місце, куди влучив снаряд, а виявляється, що це влучання в її власний будинок? Як проводити супервізію для фахівців у громаді, якщо в одній групі працюють соціальний працівник, психолог, священик, бібліотекар, сімейний лікар?
Це оглядовий звіт про психологічну та психотерапевтичну гуманітарну допомогу в Україні за перші 3 роки вторгнення. Роздуми про те, як зберегти людяність в серцях постраждалого населення і в серцях фахівців, які в будь-який момент також можуть стати постраждалими.
У презентації ви почуєте про: внутрішній устрій служб психологічного гуманітарного реагування, запити бенефіціарів, специфіку роботи та незвичайні кейси на основі роботи одного з благодійних фондів.
Анна Шийчук - психотерапевт (гештальт-терапія, позитивна психотерапія, EMDR), психолог, засновниця та колишня координаторка психологічної програми БФ «Право на захист».
Психіатр, супервізор Польської психіатричної асоціації
ЄВА ДОБЯЛА
Доповідь «Транскультуральний вимір війни: про слухання, відповідальність та спільну людяність»
У світі, де війна зачіпає не лише кордони держав, але й психологічні та моральні границі спільнот, питання істини та людяності стає центральним викликом для сучасної психотерапії.
У цій доповіді я поділюся роздумами про три роки керівництва проєктами транскультуральної підтримки українських психотерапевтів і супервізорів через Асоціацію проєктів підтримки WAPP, що включають міжнародні освітні програми, підтримку біженців і створення терапевтичних середовищ на перетині культур і війни, в тому числі «Європейську кімнату для слухання». Відправною точкою стане оригінальна концепція «транскультуральної системи сприйняття реальності» - опис того, як війна формує нові форми наративу, смислу та емоцій; як вона проникає в мову, тіло та ідентичність. Це система, яка не знає національних кордонів, але виникає там, де порушуються межі безпеки, сенсу та реляційності.
Війна не лише руйнує зовнішні структури - будинки, міста, інституції - але й породжує нові способи сприйняття світу, глибоко вкорінені в тілі, пам'яті та повсякденних реакціях. Ці внутрішні зрушення - втілені патерни пильності, прискорені рішення про життя або смерть, змінена семантика дотику, звуку і тиші - формують транскультуральну систему сприйняття. Вона виходить за межі мови та національного контексту, функціонуючи у просторі універсальних відповідей на загрозу та духовного опору дегуманізації. Такі системи виникають там, де людство проходить випробування - і де воно має знайти нові способи самовираження.
У цій доповіді я спробую зафіксувати фрагмент цього явища - з перспективи психотерапевта, свідка та учасника процесу, що розгортається протягом останніх трьох років між Польщею, Україною та ширшим світом. Я запрошу кількох колег - психотерапевтів з різних країн, які супроводжували мене в цій подорожі, коротко розповісти, чому вони вирішили стати на цей шлях.
Єва Добяла, MD - психіатр, супервізор Польської психіатричної асоціації, міжнародний тренер та супервізор Всесвітньої асоціації позитивної та транскультурної психотерапії (WAPP). Понад 20 років вона надає підтримку дітям, підліткам та дорослим у сфері психічного здоров'я, приділяючи особливу увагу травмам війни, транскультурному середовищу та аутистичному спектру. Вона є засновницею та директором Асоціації проектів підтримки WAPP та Центру позитивної психотерапії в Лешно.
Засновник і CEO Центру медицини психіки та тіла
ДЖИМ ҐОРДОН
Доповідь «Трансформація травми: Шлях до надії та зцілення»
Травма - це слово грецького походження і означає «рана» або «ушкодження» - рано чи пізно відбувається з усіма нами. Звичайно, вона може бути нищівною. Однак ми маємо можливість змінити її біологічні та психологічні наслідки, стати більш стійкими і, більше того, досягти «посттравматичного зростання».
У цій презентації я розповім про те, як травма порушує фізіологічну, психологічну та соціальну рівновагу, і навчу однієї високоефективної техніки для подолання травми та розвитку життєстійкості, яку учасники зможуть інтегрувати у своє життя та клінічну практику. Я також розповім про науково обґрунтовану програму самодопомоги та взаємодопомоги, яку ми в Центрі медицини психіки та тіла (The Center for Mind-Body Medicine (CMBM) використовуємо вже 30 років для успішного подолання психологічних травм серед населення: під час і після воєн на Балканах, Близькому Сході, в Африці та Україні, а також після масових розстрілів і кліматичних катастроф у США та Карибському басейні, епідемії самогубств серед молоді в резервації Пайн-Ридж, і яку ми застосовуємо зараз, щоб допомогти людям впоратися з викликами і потрясіннями, пов'язаними з політикою Адміністрації президента США Трампа.
Джемс С. Ґордон, MD - Засновник і CEO Центру медицини психіки та тіла
