| СПІКЕРИ 12-ГО СИМПОЗІУМУ
ПРОФЕСОР АНАСТАСІЯ СКЛЯРУК
Завідувач кафедри практичної психології класичного приватного університету, м. Запоріжжя, Україна.
Лекція
«Казка про дівчинку з сірниками, або зворотній бік адаптації в традиції психодрами»
У доповіді представлено оригінальний підхід до дослідження феномену адаптації в умовах «аномальної нормальності». Автор поєднує академічний аналіз із методом психодрами, щоб дослідити психологічну ціну, яку людина платить за пристосування до кризових умов життя. Головний смисловий фокус спрямовано на «темні сторони» адаптації: ситуації, коли успішне виживання та ігнорування болю стають руйнівними й ведуть до психологічного виснаження. Метафорою цього стану виступає адаптована під сучасний контекст казка Г. Х. Андерсена «Дівчинка з сірниками», де спроби «зігрітися ілюзіями» наближають трагічний фінал. Доповідь поєднує сценічну дію для емоційного проживання цього досвіду слухачами та теоретичний блок, присвячений методам психологічної профілактики й корекції.
Анастасія Склярук, професор, доктор наук, науковець, сертифікований психодраматист. Місце роботи: завідувач кафедри практичної психології Класичного приватного Університету м. Запоріжжя, Україна.
УТА БЛОМ
Психотерапевтка, яка займається приватною практикою.
Лекція
«Дорослішання в Західній Німеччині в сімдесяті та вісімдесяті роки: приклад життя в ненормальній нормальності»
Це особисті роздуми про ненормальну нормальність, які можуть знайти або не знайти відгук у людей у Німеччині чи за її межами. Я народилася 1967 року в Західній Німеччині й дізнавалася про Шоа в школі на уроках різних предметів, зокрема німецької літератури, релігії та історії, часто поза ширшим контекстом війни чи Веймарської республіки. На певному рівні ця тема здавалася найважливішою. Проте ця постійно повторювана тема дивним чином не була пов’язана з історією моєї власної родини. Лише в університеті я почала осмислювати деякі фрагменти свого дитинства, хоча моє розуміння й далі залишалося дещо обмеженим. Я вивчала протестантську теологію і присвячувала багато часу дослідженню антиюдейських учень у християнській традиції. Можливо, це було спробою зробити позитивний внесок і водночас шляхом відкриттів. У цій доповіді я розгляну деякі фрагменти свого дитинства й покажу, наскільки обмеженим досі залишається моє розуміння, адже я так і не знайшла нагоди відверто й змістовно поговорити зі своїми батьками, бабусями чи дідусями. Можливо, причиною цього був брак сміливості з мого боку, мовчазна домовленість або захисна реакція перед обличчям нестерпного сорому та реальної провини. Я маю намір дослідити недоречні та неконтрольовані емоції; згадки про Шоа в повсякденному мовленні; побіжні згадки про євреїв та переслідування. Насамкінець я пов’яжу свій особистий досвід із деякими подіями в сучасній Німеччині, розмірковуючи над тим, як минуле може впливати на сьогодення.
Докторка Ута Блом — інтегративна психотерапевтка, яка здобула фахову підготовку в Minster Centre у Лондоні. З 2015 року веде приватну практику в Ганновері, Німеччина. Вона також має докторський ступінь із християнської теології; її дисертація присвячена християнсько-юдейським відносинам і феміністичній теології. Її професійний досвід охоплює роботу в християнських церквах, а також капеланське служіння в лікарнях і закладах психічного здоров’я у Великій Британії та Німеччині.
ОЛЕКСАНДР МИРОНЕНКО
Старший викладач українського католицького університету
Лекція
«Життя в аномальній Нормальності та Дисоціація: нормальні реакції на Ненормальні події»
У цій доповіді розглядається досвід життя в умовах «ненормальної нормальності» та його зв’язок із людяністю й екзистенційним сенсом. Досліджується взаємозв’язок між ненормальною нормальністю та дисоціацією, яка розглядається і як захисний механізм, і як психічний розлад. Особлива увага приділяється спектру від нормативної, повсякденної дисоціації до дисоціативних розладів. У доповіді також розглядаються способи збереження відчуття нормальності, людяності та екзистенційного сенсу в ненормальні часи.
Олександр Мироненко, психотерапевт, який працює в особистісно-орієнтованому та емпіричному підходах. Член UUAP, EAP and WAPCEPS. Реєстратор Національної нагородної організації УСП. Реєстратор Національної нагородної організації UUAP. Понад 30 років працював
доцентом кафедри психіатрії та психотерапії післядипломної освіти Львівського національного
медичного університету. Зараз є викладачем кафедри клінічної психології та психотерапії Українського католицького університету.
ТОМ ВАРНЕКЕ
Генеральний секретар європейської асоціації психотерапії.
Лекція
«Психологічний вплив викривлених або спотворених «нормальностей» на нашу здатність орієнтуватися»
Орієнтація — це мистецтво успішно знаходити свій шлях у нових ситуаціях, що ґрунтується на патернах, які діють поза межами усвідомлення, та спирається на наше постійне спостереження, прогнозування й узгодження взаємодії з реаліями, у які ми занурені. При цьому орієнтація стосується не лише зовнішнього світу. І Віннікотт, і Роджерс свого часу наголошували на важливості орієнтації на тілесні сигнали для психічного та фізичного здоров’я. Дезорієнтація може підривати відчуття власного тіла як безпечного простору. Триваліший вплив або більша тяжкість ситуацій чи умов, що дезорієнтують, можуть призводити до більш виражених порушень орієнтації. Що це може означати для нашої клінічної практики?
Том Варнеке - генеральний секретар ЄАП. Займається психотерапією та супервізією в Лондоні, працював у державних службах охорони психічного здоров'я, викладач на курсах з психотерапії та супервізії в Європі, а також розробник реляційно-соматичного підхіду до пограничної травми. Його робота ґрунтується на психофізіологічних та психодинамічних перспективах, а його публікації включають розділи книг, статті в журналах та книгу "Психіка в сучасному світі - психотерапія та суспільство" (Карнак, 2015).
ПРОФЕСОР БАРБАРА ФОН МАЙБОМ
Інститут мистецтва лідерства Communio, Німеччина.
Лекція
«Ненормальні нормальності — спільний простір відкриттів»
На завершення нашого симпозіуму докторка Барбара фон Майбом, професорка-емерита, запропонує поштовх до роздумів, натхненний темою симпозіуму та вкорінений у дусі психосинтезу: відкритість до людини в усій її цілісності, прийняття різних поглядів і довіру до нашої здатності усвідомлювати, налагоджувати зв’язки та зростати.
Замість готових відповідей Барбара запросить нас разом дослідити відкрите питання в малих групах, які стануть просторами спільних відкриттів. Що відбувається, коли ми сприймаємо невизначеність не лише як щось, що потрібно подолати, а й як можливість для допитливості, роздумів і нових перспектив? Що може виникнути, коли ми дозволяємо собі залишатися з питаннями, приймати суперечності та зустрічатися з відмінностями, не поспішаючи з оцінками?
Повернувшись до спільного обговорення, ми поділимося роздумами й дамо простір новим питанням. Немає потреби розв’язувати кожну суперечність чи доходити єдиного висновку. Невисловлене — і, можливо, навіть мовчання — також може бути частиною цього процесу. Цей завершальний виступ запрошує нас прийняти невизначеність, залишатися відкритими одне до одного й створити простір для появи чогось нового.
Барбара фон Майбом — колишня професорка Університету Дуйсбурга — Ессена в Німеччині, де викладала політологію та комунікацію. Вона зосереджувалася на політичних і соціальних конфліктах, а також на впливі технологічної революції, пов’язаної з цифровізацією та глобальними телекомунікаціями. Щоб глибше зрозуміти вплив цих процесів на людину, вона пройшла підготовку з психосинтезу, глибинної психології, психодрами та тілесно-орієнтованої терапії. З 1992 року щороку відвідує Індію для духовних ретритів і навчання. У 2004 році вона залишила університет, щоб зосередитися на індивідуальному консультуванні та проведенні навчальних програм. Разом із Крістіною Броде з Інституту Circadian вона запровадила навчання з консультування на основі психосинтезу. Зі швейцарською дзен-майстринею Анною Гаммою розробила трирічну програму підготовки з духовного коучингу, яку було впроваджено у Швейцарії та Німеччині. У 2003–2009 роках була президенткою Німецького товариства психосинтезу. У 2016 та 2018 роках разом із Бенце Ганті була співорганізаторкою Європейської інтегральної конференції в Угорщині. Вона має міжнародне визнання як лекторка та ведуча семінарів і є авторкою понад дванадцяти книжок. Нині живе з чоловіком неподалік від духовної спільноти поблизу Лейпцига у Східній Німеччині.
